Неділя про митаря і фарисея
Нам важливо знати, з чим ми вступаємо у Великий піст.
Зовнішні дії — накладення на себе посту, відвідування храму, довгі стояння — можуть не дати плоду. Бо сам пост можна звершувати для себе, для свого марнославства, а не для Бога, аби тільки «я» так роблю.
Такий піст, особливо показний, — марний.
Фарисей дотримується закону, і закон важкий, бо нелегко виконати всі його приписання, навіть Ветхого, але марно — бо у нього немає смирення; це — утвердження свого «я».
Митар же може нічого не робити, ще не прикрасив себе доброчесностями, не «їде» на колісниці чеснот, як фарисей, але він має смирення — тобто вже здійснює істинне християнське діяння.
Нам необхідно зайнятися своєю душею.
Благаю вас, браття: нехай і митар, і фарисей не минуть вас.
Давайте, поважаючи Святу Церкву, наслідувати діяння фарисея, але все добре приписувати не собі, а Богу, а все погане й скверне вважати своїм.
Тоді ми не ввійдемо у Великий піст із порожніми руками і від усього серця разом із Творцем Великого канону — святим Андрієм Критським — будемо взивати:
«Помилуй мене, Боже, помилуй мене».
Амінь.
Священномученик Сергій Мечьов
