/ 06.04.26
/ 07.06.26
Українська православна церква
Неділя Всіх Святих: Дух, Святість і Таємниця Спілкування
Згідно з давньою традицією Східної Православної Церкви, у першу неділю після дня Святої П’ятидесятниці урочисто святкується день Усіх Святих. Цьому дню передує субота, яка зветься відданням — тобто завершенням П’ятидесятниці. Така послідовність свят має глибокий символічний зміст.
П’ятидесятниця — це подія, яка просто не може завершитися. Святий Дух, що зійшов колись на Апостолів, на Церкву і на Всесвіт, перебуває з нами до кінця віку. «Ми всі зміниться, раптово, за мить, при останній трубі», — пише про це сам Апостол Павло (пор. 1 Кор. 15:51–52).
Таємниця Святої Трійці
Богослов’я Святої Трійці — це велика і найскладніша таємниця. Священне Писання свідчить: до Отця можна прийти лише через Сина. «Пилип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця. Ісус відповів: хто бачив Мене, бачив Отця» (Ін. 14:8–9).
До Бога і Отця неможливо прийти, неможливо пізнати Його, побачити, збагнути й прийняти Його, минаючи Сина. Саме в цьому — головна причина того, чому Церква від перших віків свого існування всіляко протистояла спробам бачити в Ісусі Христі лише пророка — хай і найвищого з пророків — або вчителя, або, мовою онтології, «вершину Божого творіння». Господь Ісус Христос — Син Бога і Отця, і в Ньому — повнота Одкровення, або, точніше, Само-Одкровення Боже.
Дар віри — дар Святого Духа
Біблійна таємниця розгортається далі. Збагнути, побачити й визнати Сина Господом і Богом можна лише в Святому Дусі. Увірувати в Сина Божого можливо лише Святим Духом. «Кажу вам, що ніхто, говорячи Духом Божим, не вимовить анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки Духом Святим», — говорить Павло (1 Кор. 12:3).
Здатність такого сповідання є непідзвітним, безначальним — тобто буквально «анархічним» — даром Святого Духа, який, можливо, ще не був дарований. Тому кожна молитва Церкви має ставати моментом істини — подякою за Дар Віри. Адже здатність іменувати Бога Отцем Господа нашого Ісуса Христа є свідченням присутності Святого Духа, знаком Його Божественного Подиху.
«І сподоби нас, Владико, з відвагою, незасуджено наважитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця — і проголошувати», — йдеться у завершальній молитві Літургії перед співом «Отче наш». Молитва Господня — це прохання прославити Боже Ім’я, тобто дарувати дар віри іншим.
Святі як місце зішестя Духа
Дух говорить багато, але людина не здатна багато сприйняти. У цій діалектиці великого і малого Церква долучається до Таємниці Спілкування Святих. «Ті, що вірою перемагали царства, чинили правду, одержували обіцянки, заграджували уста левів, гасили силу вогню… були побивані камінням, перепилювані, вмирали від меча. Ті, яких увесь світ не був гідний» (Євр. 11:33–34, 37–38).
Давня традиція шанування святих набула особливої нової актуальності в епоху константинопольського іконоборства. Тоді, у VIII–IX століттях, іконоборські імператори, прагнучи відродити велич Східної Імперії, хотіли бачити у святих лише особливих героїв духу, яким слід просто наслідувати. У відповідь Церква змогла побачити у святості святих незрівнянно більше — побачити у святих топос, місце Зішестя Духа.
«Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець у Моє Ім’я, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін. 14:16).
Святість як Відлуння Воскреслого
Святий Дух являє Сина Божого. Але хто являє Духа? Велика паризька школа руського православного богослов’я XX століття в особі Володимира Лоського (1903–1958) наважилась припустити: у Другому славному Пришесті Христовому Святий Дух буде явлений у святих.
І вже тут і зараз — у світлі благодаті, у відблисках благодатного вогню, в обличчях духоносних людей, у іскрах Божественного світла в Церкві і Світі — святість починає являти себе як Долучення до Спілкування, як відблиск і прорив Того, Хто дивиться не звідси, як Дар «чути те, що Дух говорить Церквам» (Одкр. 3:13).
Святість — як Відлуння Воскреслого, як Голос Нового Неба і Нової Землі, де всі живі, «там, де безкрайній океан світла ллється від Воскреслого Тіла Спасителя».
Священник Августин Соколовський, доктор богослов’я
ПЕРЕГЛЯДІВ: 8
1
0
