/ 06.04.26
/ 23.05.26
Українська православна церква
Слово у неділю на пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів Слов’янських
Сьогодні Свята Церква торжествує, прославляючи двох великих мужів, яких сам Господь обрав знаряддям Свого Промислу — святих рівноапостольних першовчителів і просвітителів слов’янських, братів Кирила і Мефодія. І в цьому торжестві є щось особливе, що торкається кожного з нас до самої глибини серця. Бо коли ми відкриваємо Євангеліє і читаємо його — ми читаємо мовою, яку вони нам подарували. Кожне богослужбове слово, кожна буква — це їхній подвиг, їхня праця, їхня любов до нас.
Хто ж були ці брати до того, як стати світочами світу?
Мефодій спочатку перебував на військовій службі й правив одним із слов’янських князівств. Слава, влада, воїнська честь — усе це він залишив заради Бога і ближнього. Побачивши суєту цього життя, він змінив прагнення до земного на думки про небесне — і пішов у монастир на гору Олімп. А молодший брат його Костянтин — той, кого ми знаємо як Кирила, — досконало осягнув усі науки свого часу й багато мов. За розум і видатні пізнання він отримав прізвисько Філософа — мудрого. Перед ним були відкриті всі двері світу. Але й він обрав монастирську тишу і молитву. Бо істинна мудрість завжди веде не до гордості, а до смирення.
І ось саме таких людей покликав Господь на велику справу.
Прийшли до імператора посли від моравського князя з проханням прислати вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов’ян мовою. Святий Костянтин з постом і молитвою приступив до нового подвигу. З допомогою брата Мефодія та учнів він склав слов’янську абетку і переклав на слов’янську мову Євангеліє, Апостол, Псалтир і богослужбові книги. Це було у 863 році.
Вдумайтесь у це, брати! Тисячі років людство возносило молитви Богу. Але слов’янські народи не мали писемності, не мали слова Божого своєю мовою. Вони, як діти, стояли біля зачинених дверей. І ось два брати — силою віри, горінням любові — ті двері відчинили.
Але за кожною великою справою стоїть велике випробування. Злоба цього світу не дрімає. Єпископи, що служили латиною, повстали проти братів, стверджуючи, що богослужіння може здійснюватися лише трьома мовами: єврейською, грецькою або латинською. Але що відповів їм святий? «Ви визнаєте лише три мови, гідних славити Бога. Але Давид каже: “Співайте Господеві вся земля, хваліть Господа всі народи!” І в Євангелії сказано: “Ідіть і навчіть усі народи…” Ось воно — справжнє апостольське дерзновення! Не людиноугодництво, не страх перед сильними світу цього, але твердість в істині.
Господь не шукає зручних людей. Він шукає вірних. Мефодія кинули до в’язниці, засудили, заслали в Швабію, де він два з половиною роки терпів страждання. Але він не зламався. Звільнений, він продовжував проповідь серед слов’ян, хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу. До останнього подиху — праця. До останньої хвилини — служіння.
Наприкінці життя, передчуваючи кончину, святитель Мефодій переклав слов’янською мовою весь Старий Завіт, Номоканон і святоотецькі книги. Він провістив день своєї смерті і відійшов до Господа 6 квітня 885 року. Відспівування святителя було здійснено трьома мовами — слов’янською, грецькою і латинською. Три мови над його гробом — як символ того, що справа його належить усій вселенській Церкві.
Ми — спадкоємці їхньої праці, плід їхньої молитви. Кожного разу, коли ми беремо до рук Священне Писання, коли чуємо церковний спів, коли хрестимо дітей — ми стоїмо на основі, яку поклали ці великі брати. Вони змогли це зробити лише тому, що спочатку відреклися від себе. Мефодій залишив владу — і здобув владу над серцями. Кирило відкинув мирську мудрість — і став істинним Філософом, бо мудрість його була від Бога.
Господь і нас кличе — кожного на своєму місці — служити ближньому, світити у темряві, нести слово істини туди, де його не чули. Можливо, не складати абеток. Але — простити, де важко прощати. Допомогти, де легше пройти повз. Свідчити про Христа своїм життям.
Святі рівноапостольні Кириле і Мефодіє, моліть Бога за нас! Зміцніть нас у вірі, у любові до слова Божого, у вірності Церкві Христовій.
ПЕРЕГЛЯДІВ: 6
0
0
